Альтернативна методика оцінювання та мотивація учнів
Важливість обдарованості для значних досягнень в усіх професійних сферах добре відома, проте недослідженими залишаються не менш вагомі індивідуальні чинники, які визначають успішність учнів та й загалом успіх.
Удосконалення загальної середньої освіти спрямовано на переорієнтацію процесу навчання, на розвиток особистості учня, навчання його самостійно оволодівати новими знаннями. Сучасна молода людина об’єктивно змушена бути більш мобільною, інформованою, критично і творчо мислячою, а значить і більш мотивованою до самонавчання і саморозвитку. Новий етап у розвитку шкільної освіти пов’язаний із упровадженням компетентнісного підходу до формування змісту та організації навчального процесу. У чинних навчальних програмах для школи на засадах компетентнісного підходу переструктуровано зміст предметів, розроблено результативну складову змісту. До кожної теми програми визначено обов’язкові результати навчання: вимоги до знань, умінь учнів, що виражаються у різних видах навчальної діяльності (учень називає, наводить приклади, характеризує, визначає, розпізнає, аналізує, порівнює, робить висновки тощо)
Основними функціями оцінювання навчальних досягнень учнів є:
§ контролююча визначає рівень досягнень кожного учня (учениці), готовність до засвоєння нового матеріалу, що дає змогу вчителеві відповідно планувати й викладати навчальний матеріал;
§ навчальна сприяє повторенню, уточненню й поглибленню знань, їх систематизації, вдосконаленню умінь та навичок;
§ діагностико-коригувальна з’ясовує причини труднощів, які виникають в учня під час навчання; виявляє прогалини у засвоєному, вносить корективи, спрямовані на їх усунення;
§ стимулювально-мотиваційна формує позитивні мотиви навчання;
§ виховна - сприяє формуванню умінь відповідально й зосереджено працювати, застосовувати прийоми контролю й самоконтролю, рефлексії навчальної діяльності
При оцінюванні навчальних досягнень учнів мають ураховуватися:
§ характеристики відповіді учня: правильність, логічність, обґрунтованість, цілісність;
§ якість знань: повнота, глибина, гнучкість, системність, міцність;
§ сформованість загальнонавчальних та предметних умінь і навичок;
§ рівень володіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, класифікувати, узагальнювати, робити висновки тощо;
§ досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми та розв’язувати їх, формулювати гіпотези);
§ самостійність оцінних суджень
Знання є складовою умінь учнів діяти. Уміння виявляються в різних видах діяльності і поділяються на розумові і практичні. Навички – дії, доведені до автоматизму у результаті виконання вправ. Для сформованих навичок характерні швидкість і точність відтворення. Ціннісні ставлення виражають особистий досвід учнів, їх дії, переживання, почуття, які виявляються у відносинах до оточуючого (людей, явищ, природи, пізнання тощо). У контексті компетентнісної освіти це виявляється у відповідальності учнів, прагненні закріплювати позитивні надбання у навчальній діяльності, зростанні вимог до своїx навчальних досягнень [14]. Названі вище орієнтири покладено в основу чотирьох рівнів навчальних досягнень учнів: початкового, середнього, достатнього, високого.
Принципи, види і методи оцінювання навчальних досягнень учнів
Аналіз оцінювання навчальної діяльності учнів має здійснюватися з дотриманням певних педагогічних вимог. Ряд вчених, зокрема П.І. Сікорський називають їх принципами .
Сутність яких полягає:
§ в плановості: аналіз і оцінювання мають здійснюватися не стихійно, а з дотриманням певного плану;
§ систематичності й системності: аналіз і оцінювання мають відповідати структурним компонентам змісту вивченого матеріа¬лу і бути постійними;
§ об’єктивності: аналіз і оцінювання мають бути науково о᬴рунтованими і базуватися на засадах гуманізму і демократизму;
§ відкритості й прозорості: учні мають знати свої оцін¬ки й оцінки однокласників, що давало б змогу порівнювати успі¬хи, стимулювало б до підвищення активності;
§ економічності: методи, прийоми, зміст завдань мають бути співвідносними з наявним бюджетом часу учнів, а методи — ще й доступними і зрозумілими;
§ тематичності: перевірка якості знань учнів з окремих тем, розділів проводиться за темами (блоками, модулями);
§ врахування індивідуальних можливостей учнів: необхідно перевіряти знання, уміння, навички кожного учня; у процесі підготовки дидактичних завдань для перевірки треба враховувати рівень навченості учнів та їхні інтелектуальні можливості;
§ єдності вимог: врахування загальнодержавних стандартів змісту освіти відповідно до кваліфікаційних характеристик спеціальностей [14].
Залежно від дидактичної мети використовують різні види контролю за навчанням: діагностичний, попереджувально-застереж¬ливий, поточний, повторний, періодичний, тематичний, підсум¬ковий. Для оцінювання навчальних досягнень учнів виокремилися такі основні методи аналізу й оцінювання знань, умінь та навичок: усна, пись¬мова, графічна, практична, тестова перевірка
Тестова перевірка все більше набуває поширення. Сутність цього методу полягає в тому, що учням у певному дидактич¬ному блоці визначають конкретні завдання (запитання), на які подані альтернативні відповіді. Учень має обрати правильну відповідь. Якщо йти таким спрощеним шляхом, то це може при¬зводити до простого вгадування відповіді. Важливо моделювати завдання в такий спосіб, щоб учень аргументував свій вибір відповіді, аналізував, чому інші відповіді він вважає помилко¬вими чи неповними. Тестова перевірка може здійснюватися машинним і безмашинним способом .
Питання оцінювання результатів навчальної діяльності учнів було і залишається доволі складним. Певну допомогу в його розв’язанні може надати усвідомлення взаємопов’язаних понять «критерії оцінки» і «норми оцінки».
§ Критерії оцінки – це ті параметри, відповідно до яких педагог оцінює навчальну діяльність.
§ Норми оцінки – це показники, на які спирається викладач при виставленні оцінки.
Під оцінкою успішності учнів розуміють систему показників, які відображають їх об’єктивні знання та вміння, тобто оцінку можна розглядати як визначення ступеня засвоєння знань, умінь та навичок відповідно до вимог, що пред’являються програмами
Оцінка включає в себе бал, тобто цифрову або іншу символіч¬ну форму вираження та фіксації оцінювання успішності, оцінні судження – коротку характеристику результатів учіння, їх по¬зитивних моментів та недоліків, емоційне ставлення.
Критерієм оцінювання умінь та навичок є точно обрана величи¬на, що є визначником якості навчальної діяльності. Визначення рівня навчального прогресу учнів є особливо важливим з огляду на те, що навчальна діяльність у кінце¬вому результаті повинна не просто дати людині суму знань, умінь чи навичок, а сформувати рівень компетенції.
Психологічні особливості учнів 7 – 9 класів та їх психологічна готовність до виконання тестових завдань
Особливої уваги вимагає сьогодні питання формування психологічної готовності учнів до виконання тестів.
Психологічна готовність учнів розглядається як цілісна структура, яка об’єднує два рівні. Перший рівень передбачає підготовку до тестування в ході тривалого системного навчання, що включає ознайомлення зі структурою та вимогами тестів до часу, відведеного на їх виконання, технікою роботи над кожним розділом, а також виконання окремих, подібних до тестових, завдань. Другий рівень - це, власне, виконання завдань під час тестування. Психологічну готовність учнів до виконання тестів можна визначити як комплекс мотивів, знань, умінь і навичок, особистісних якостей, які забезпечують успішне здійснення цієї діяльності [14].
Великий вплив на психологічну готовність учнів до виконання тестів мають вікові особливості тестованого. Отже тестованих можна розподілити згідно їхнього віку на три групи відповідно до трьох ступенів навчання:
§ Початковий ступінь ( 5 - 6 класи) – «молодші підлітки»
§ Середній ступінь ( 7 – 9 класи) – «старші підлітки»
§ Старший ступінь ( 10 – 11 класи) – «старшокласники»
Кожній віковій групі тестованих притаманні свої психологічні особливості. Психологічні особливості учнів різних вікових груп по-різному впливають на успішність їх навчальної діяльності як під час навчання у звичайних навчальних умовах, так і в умовах проведення контролю. Вікові психологічні особливості тестованих конкретної вікової групи можна визначити шляхом аналізу особистості тестованого. З позицій теорії індивідуалізованого навчання інформатики особистість тестованого може розглядатися в межах психологічної структури особистості, яка включає чотири підструктури: I підструктура – інтереси, мотиви тестованого; II підструктура – набутий попередній досвід тестованого; III підструктура – психічні якості і процеси тестованого; IV підструктура – типологічні властивості тестованого .
На підставі описаної психологічної структури особистості тестованого, Кашкарьова Л. Р. виділяє ряд компонентів з метою їх подальшого врахування у тестуванні. Так, у межах I підструктури вона виділяє такі компоненти як інтерес до вивчення інформатики, мотивація у виконанні тесту з інформатики; у II підструктурі – попередній досвід виконання тестів з інформатики; у III підструктурі виділяються психічні процеси, які забезпечують тестованому інтелектуальну спроможність успішно виконувати тестові завдання, а саме мнемічні процеси і продуктивність логічного та просторового мислення, рівень сформованості яких змінюється протягом життя дитини; у IV підструктурі – темперамент і стать тестованого [14]. Вікові психологічні особливості учнів є суттєвим фактором успішності виконання тесту з інформатики, оскільки здійснення тестованими обчислювально-пошукової діяльності залежить від їх особистісних характеристик.
Застосування засобів ІКТ для діагностики навчальних досягнень учнів
Важливу роль у навчальному процесі грає систематичність перевірки, що стає можливим за наявністю комп’ютера. Автоматизоване тестування дозволяє економити час на перевірку, отримувати результати негайно за наявністю багатоваріантності, проходити тест неодноразово . Проведений аналіз доводить доцільність розробки системи автоматизованого тестування з конкретних тем курсу інформатики, системи, яка зорієнтована саме на діагностику, тобто дозволяє робити прогноз розвитку того, хто навчається, і допомагати йому у виборі власного шляху вдосконалення знань.
У наукових працях В. А. Аванесова, Н. В. Голубєвої, М. Ю. Кадемії наведено приклади педагогічного тестування. У зв’язку із впровадженням у навчальний процес ІКТ приділяється значна увага автоматизованому контролю знань учнів. Комп’ютерні тести, що мають один варіант, призначені для проведення тематичної атестації з даної теми та підсумкової атестації за рік . Комп’ютерний тест, що перевіряє знання тегів, пропонує досліджуваному ввести назви відомих йому тегів за п’ять хвилин. Після проходження тесту на екрані з’являється повідомлення з тими тегами, що не були набрані. Такі тести призначені для отримання і закріплення нової інформації з теми . Існують бланкові тести, що призначені для тематичної атестації та мають 5 паралельних варіантів [13]. Використання такої системи контролю цілком виправдане, тому що традиційна система сьогодні знаходиться в кризисному стані, на що звертають увагу чисельні дослідники цієї проблеми.
На основі вимог до контролю можна визначити головні вимоги до поточної перевірки знань учнів з інформатики: об’єктивність, систематичність, індивідуальність, всебічність, диференційованість, підготовка до проведення діагностики, залучення учнів до діагностичної діяльності, через самодіагностику, гласність, яку розглядаємо як участь учня у аналізі результатів діагностики
Пропонуємо організовувати діагностичну діяльність за такими етапами:
§ визначення цілей навчання, структури навчального матеріалу даної теми, виділення основних модулів;
§ проведення аналізу рівня підготовленості учнів до вивчення теми;
§ поточна перевірка кожного модулю, метою якої є своєчасне виявлення недоліків у навчанні, їх причин;
§ надання рекомендації учням за результатами всіх модулів, підготовка до тематичного оцінювання;
§ тематична перевірка;
§ обробка результатів, надання рекомендацій.
Взагалі, діагностика навчальних досягнень учнів 7-9 класів має досить міцну підставу для свого розвитку: інформаційні системи й технології, спеціальна підтримуюча наука тестологія, сучасні методи прийняття й аналізу рішень, соціальне замовлення й мотивація на оцінювання загальнодержавних вимог навчання і якості знань, необхідність об’єктивної оцінки знань учнів, розвиток засобів самонавчання й самовиховання, актуальність інтегрування у світові освітні структури тощо.